ТЕЛЕФОННИЙ ТЕРОРИЗМ

 

Жив собі хлопчик Василько. Він був маленьким слухняним хлопчиком. І от  коли йому виповнилося 4 року, то на свій день народження вийшов він погуляти на двір і побачив трьох хлопчиків, які комусь телефонували. Він почув розмову, що десь захована бомба і коли вони закінчили телефонну розмову, то Василько спитав:

-         А кому ви телефонували?

-         Не твоя справа! – закричав найвищий хлопчик.

Василько засмутився і пішов додому. Він не очікував, що з ним так поведуться, особливо в його день народження. Хлопчина не раз виходив і чув ту розмову. І він знову насмілився спитати у них:

-         А куди ви тепер дзвонили?

-         Ну добре, скажемо тобі. Ми телефонували в міліцію.

-         А навіщо?

-         Це тобі вже необов’язково знати. Іди гуляй собі.

-         Ну розкажіть, будь ласка.

-         Ми телефонували, щоб сказати, що в школі захована бомба.

-         А так можна робити?

-         Якщо хочеш прогуляти школу, то можна.

Він прийшов додому і розказав все це бабусі. Поки він все розказував, то бабуся заснула. Василько вирішив, що також хоче щось прогуляти, але не знав номеру міліції. Він почав дзвонити по всіх номерах, які тільки знав. Поз’їзджалися багато людей, а коли дізналися, що це цілковита брехня, то аж почервоніли від гніву. Бабуся лаяла онука, а він казав, що так робити можна:

-         Це мені так хлопці з двору сказали. Гарні хлопці.

Було багато галасу. Хлопців забрали в міліцію, а батьки Василька змушені були платити штраф за цю витівку.